У мене проблема. Я люблю двох. Двох одночасно — Львів і книжки. Тому, як ви розумієте, легко живеться мені лишекілька днів на рік – на Форумі Видавців. Я тоді тиняюсь Львовом, як неприкаяна, погладжуючи книжки в сумці, рендомно сідаю на лавки або заходжу в кав’ярні і читаю. Кілька сторінок в одній книжці, тоді – анотацію в іншій, буває навіть просто так дістаю якусь — погортати сторінки чи роздивитись ілюстрації.
Кілька останніх років я на форумі майже нічого не купувала, ну хіба одну книжечку, щоб гортати на ходу. У нас з книжками була перерва в стосунках. Я вирішила перейти на електронні — рятувати дерева. Втім, серце взяло гору над розумом (ну як воно завжди буває у закоханих) і цього року я наторбила цілу ще одну валізу. Ви не повірите, але купила навіть кілька кулінарних книжок) Щовечора, в готелі, я діставала їх з сумки — складала рівним стосиком на ліжку, тоді розкладала по одній, а тоді знову — рівним стосиком. Цей стосик самим лише своїм існуванням продовжує зігрівати мені душу навіть по приїзді додому.
Нижче — мій невеличкий список з поясненнями. А раптом вам цікаво)
Іловайськ. Євген Положій.
Я не знаю автора і мене не зачепила хвиля піару цієї книжки, якщо вона була. Але я свято вірю в силу художньої літератури, а ще більше — в силу історичної художньої літератури. Вже через якихось 20 років всі героїчні і трагічні події цієї війни стануть глибокою історією. Такою, знаєте, прісною з датами і вкладеними мапами з червоними стрілками пересувння військ. Можливо, нашим дітям навіть ставитимуть оцінки за запам’ятовування того всього і тоді – кінець, якщо тільки не буде романів, віршів і фільмів про все це. Бажано хороших, але, зрештою, підійдуть будь-які. Бо, головне, щоб люди плакали і сміялись.Тоді ця війна стане і їхнім спогадом, і, можливо, залишиться в пам’яті поколінь. А збірники статей та підручники історії це не сумно і не смішно.
Я, власне, не одразу наважилась цю книжку купити. Довго ходила кругами. Бо саме була дочитала Аеропорт і воно було якось не дуже. І не дивлячись на всю мою філософію про “підійдуть будь-які” сьогодні і зараз мені не хотілось читати ще однієї “не дуже” книжки про війну. Але я читнула абзац з початку і абзац з кінця і лишилась задоволена. Скоро скажу більше.
Рассказы. Олег Сенцов.
За нею я і їхала на форум. Правда. Почула, що для форуму додруковують оповідання Сєнцова і вирішила, що вони потрібні мені. Мене вразив його останній спіч на суді і я вирішила, що він має добре писати. Яось це пов’язано, як на мене, люди які добре говорять — добре й пишуть.
І от забігаю я така на форум. Ну, думаю, там де натовп там і оповідання Сєнцова. Обійшла всі поверхи — нема. Аж он де вони, на манюсінькому столику на першому поверсі. Не здивуюсь, навіть, якщо наклад не розпродали.
Я не втрималась і кілька оповідань вже прочитала. Він пише не так, як я чекала. Але не гірше — по іншому. У нього короткі речення, наче цим він намагається зробити їх гострішими або встигнути сказати більше, і автобіографічні сюжети. Оповідання “Собака” я читала мамі в голос. Ми обидві плакали. Нам воно дуже близьке. Дуже.
Чорне Сонце. Василь Шкляр.
Історія тут коротка. Мій брат не читає нічого і нікого крім Шкляра. А примушувати його читати — моя життєва місія. А ще в антоації було слово “укри” в якомусь страшенно серйозному контексті, це мене насмішило. Шкляр вміє правильно тулити слова до купи, цікаво що там з “украми”.
Аеропорт. Сергій Лойко.
Я купила раніше, українською, і у Львові якраз дочитала. Але на виставці купила ще російськомовне видання. В будь-якій незрозумілій ситуації — вибирайте мову оригіналу. Прочитала кіька розділів ще російською, переконалась, що все так як мені і здалось з самого початку і подарувала книжку знайомому польському письменнику.
Я ще трошки переварю і потім напишу все, що думаю. В двох словах — мені не сподобалось, але читати треба, бо я всіма лапами за романтизаціюі романизацію історії. Особливо, поки є можливість коректно викласти факти (додав маленький нудний журналіст в моїй голові). Якість тексту — це вже інше питання, відповдь на яке не прочитавши — не дасте.
Книга Змін. Андрій Цаплієнко.
Це був спонтанний порив. Мені полюбилось оповідання Цаплієнка в книзі “Війна очима ТСН” і я вірю в нього як у воєнкора. Прямо біля стенду (так, в дикому натовпі — можу)) я прочитла перший розділ і там було все так по-дитячому правильно про дитинство… Коротше, тепер Книга Змін моя.
Бог ніколи не моргає. Регіна Бретт.
Так, це мотивашка. Не кидайте в мене камінням. Це, може, перша в моєму житті. Ну окей — друга)
Автор журналіст, вилікуваний алкоголік і просто жінка, яка перемогла рак грудей. Мені здалось, що вона може поділитись кількома корисними життєвими уроками. Переклад хороший. Деякі уроки я вже вчу. Наприклад урок про “просто зроби правильний наступний крок”. Хоеш схуднути? Щоразу як збираєшся купити фастфуд — купи салат. Так і роблю, вже два дні! Побачимо, як це працює))
Бога в книжці багато, але мене не дратує. Авторка навіь великодушно дозволяє на Бога сердитись.
Крім усього — книжка маленька і симпатична. На цьому етапі пора зізнатись, що я вибрала за палітуркою)
В моєму стосику ще нові романи Любки і Винничука (для подруги), кілька журналів Новое Время, блокнотики і листівки, кілька кулінарних книжок, альбомчики з наклаейками і збірники казок для маленьких родичів і дітей друзів)
Тепер мені потрібен ще місяць відпустки, щоб все перечитати і про все написати. А ви що привезли з форуму?)
The Other Shevchenko 