Вас теж оточують ВОНИ? Ці люди-зрада, люди-валити-треба-з-цієї-країни, люди-де-мої-пільги, люди-за-що-тут-воювати, люди-ця-країна-приречена? Мене оточують. Причому часом вони ховаються в дуже пристойних персонажах. Людях, яких я завжди поважала, любила або навіть якими захоплювалась і дивилась завжди трохи так знизу вгору.
Але справжню алергічну реакцію у мене викликають люди-що-ця-країна-дала-мені-за-20-років. Мені здається, коли я чую це, я реально спухаю і починаю чухатись. Це мій організм так сублімує агресію. Бо перший мій порив – вхопити співрозмовника за шкибарки, заламати руки і насильно (можна з побоями) затягти в найближчий тату салон, щоб там йому або їй на лобі красивим готичним шрифтом навічно залишили зустрічне запитання: «А що ти, б..ь, зробив для цієї країни?»
Характерно, що люди яким є що відповісти в когорту останніх, практично не потрапляють. Тим часом збірний портрет людини-що-ця-країна-дала-мені-за-20-років виглядає приблизно так:
Чоловік або жінка. Років 25-45, працює, часто не офіційно або частково офіційно. На питання “чому не платиш податки” часто відповідає щось типу: «не хочу я нічого платити цій країні», своєю роботою часто не задоволений(ла) (не тому, що творча криза або невдалий проект, а тому, що мало-платять-не-розгледіли-талант-і-взагалі-якого-хріна!), під очима часто мішки і нерідко присутній перегарчик. Ці люди мало сплять, бо ночами вони збираються разом, випивають і обговорюють “свою гівняну країну” і бідкаються на те, що “треба нарешті валити”, а зранку їм фігово від випитого звечора і трішки від того, що вони так нікуди і не валять. Трапляються, звичайно, і непитущі соціопати, але ті взагалі мабуть довго не живуть. Це ж уявіть скільки безнадії треба в собі носити і плекати!!. Брр…
На днях народженнях друзів, дітей або колег їхні тости звучать приблизно так: “Чувак (доню/сину), бажаю тобі знайти себе і бажано не в цій країні! Ги-ги!”. А коли вони дізнаються, що ти добре знаєш англійську або, ще краще, кілька європейських мов, вони, абсолютно щиро, реагують приблизно так: “І чого ти досі тут, чо не виїхав(ла)!?”. Самі вони мов найчастіше не знають або знають погано, бо то ж треба щось робити, а так не довго і корисне щось заподіяти цьому світу… Стосунки з коханими у них найчастіше не складаються і зовсім не тому, що вони злі або негарні. Бо, цілком можливо, що вони таки добрі і симпатичні, але ж вони не розуміють про стосунки найголовнішого. Стосунки – це робота і робота обох сторін.
Статевий акт, знаєте, в якому активний лише хтось один, це або згвалтування або поганий секс. Тому почнемо з початку, піпл.
Вам 25-45, ви щойно виросли, останні десять років ви перебиваєтесь на роботах з конвертними зарплатами без місії, візії і надії, ви хочете виїхати, але так ніколи і не назбирали на квиток і не поцікавились еміграційними документами? А поки оберніться і ще раз подумайте, що зробили для цієї країни ви?
Може, ви записались в нову поліцію?!
Ви пішли на фронт цю країну захищати!? Стали волонтером в госпіталі?
Працюєте в фонді, який забезпечує ліками десятки хворих на рак діток?
Ініціювали проект з порятунку видів, що зникають? На волонтерських засадах прибираєте ліс хоча б раз на місяць?
Ну може ви хоч гроші перераховуєте на якусь із цих ініціатив?
Ні?
О знаю, ви, мабуть, ніколи не викидаєте недопалків на вулиці? Завжди купуєте квіти або яблуко у бабуні, яка стоїть біля переходу метро, подаєте милостиню?
Може, ви хоч на вибори ходите завжди, до того уважно перечитавши програми кандидатів і ознайомившись з їхньою історією, аби зробити свідомий вибір? Може, хоч цю відповідальність ви на себе берете?
А, не ходите, бо то ж треба додому з’їздити чи просто дупу підняти. Ну і нафіга-і-без-мене-виберуть-кого-треба і нема-за-кого-голосувати?
Ну ок, тоді давайте розставимо нарешті всі крапки над -Ї-:
Влада погана, але ви тут ні до чого. Ви її не вибирали і вона вам нічого не винна.
Навколо вас брудно, тому що ви насмітили і не прибрали, а не тому, що держава мало платить двірнику, який повинен…
У вас погана робота і нікчемна зарплата в конверті, тому, що ви не знайшли кращої роботи/не витримуєте конкуренції на ринку/не зугарні почати свою справу/боїтеся попрости підвищення у начальника, а не тому, що ви алмаз закопаний у гівно злобною системою (не кажіть мені про вчителів-лікарів, в тих сферах є пробоеми, але і вибір є у ВСІХ! І, Слава Богу, скільки є лікарів і вчителів які маючи мізерну зарплатню навіть близько не були в цій сумній компанії).
У вас немає дівчини/хлопця не тому, що всі підлі зрадники, а тому, що ви не вмієте будувати стосунки.
Ви не розумієте, що ваш партнер – це ваше дзеркальне відображення і вся ваша любов, ваше розуміння і повага відображаються на ньому.
І от ми підійшли до найголовнішого.
Вставайте, ідіть до дзеркала, подивіться в нього уважно і познайомтесь – це і є та клята країна, яка за 20 років так нічого для вас і не зробила. Можете ще раз перерахувати всі свої «а якого…”, але скоро ви зрозумієте, що вона, країна, точно повторює всі ваші рухи. Тому робіть висновки або для початку хоча б взагалі рухайтесь!
Я теж піду до дзеркала привітатись зі своєю країною. Буду сильною, пора нарешті отримати в голову за те, що роблю так нікчемно мало.
Це кінець злоби і моралізаторства посту. Але тепер я знаю про що ви думаєте, коли дивитесь в люстерко 😉
Це, звичайно, крайощі і я, звичайно, вірю у всі відтінки сірого, але ж крайнощі показові…
Всім терпіння)
The Other Shevchenko 