Історія четверта. Про книжки, османів і геополітику.

Нещодавно це почалось знову!

Якось було паперові книжки ніби відпустили мене, але, виявилось, то була тільки перерва…

А тепер знову не можу пройти повз жодну книгарню. Навіть якщо нічого не купую (Хоча частіше, звичайно, купую) – отримую якесь дивне задоволення від гортання книжок і торкання до них. Мрію про відкриті книжкові полиці і свою власну, дуже вибрану, бібліотеку.

Останнім часом відчуваю якусь особливу ніжність до маленьких книжок в гарних палітурках, які приємно навіть не читаючи, просто тримати в руках.

Останнє моє придбання – маленький томик Осипа Назарука – Роксоляна. Рінше читала лише Загребельного.

І знову ця історія для мене, як нова. І давні слова і дивні звороти Назарука мені якісь приємні. І, наче, старі мудрості добре відомої легенди тепер якісь інші. Кілька разів навіть проїхала в метро потрібну зупинку, зачитуючись терзаннями “молодої султанки Ель Хуррем, серденька серця Сулеймана Великого”))

Але сьогодні хочеться залишити тут трошки османських висновків про геополітику. Таке от знання передалось Десятому Падишахові Османів від його батька Селіма Грізного)

“Є й цілі народи, що вродилися карликами, хоч не раз бувають числом великі. Коли давно-давно втікали предки мої з глибини Азії перед найбільшим завойовником її, вони по дорозі зустрічали такі народи-карлики, великі тілом і числом, бурливі й бунтівничі, але маленькі духом.”

А для краси я залишу тут цю Роксоляну-мого-дитинства)